Програма РФУ (укр.)
Программа РФУ (рус.)
The Program of the WFU (eng.)

§ 1. Контрреволюція 1989/1990, що смерчем пронеслася Землею, практично стерла соціалізм з її обличчя, підірвала науковий авторитет марксизму-ленінізму в очах мас, закинула революційний, комуністичний рух далеко на узбіччя політичного життя. Капіталісти відвоювали чимало з того, чого у важкій боротьбі з ними раніше добився робітничий клас, та закріпилися на нових-старих рубежах. Капіталізм стабілізувався — немовбито на віки вічні.

§ 2. А вже з кризи 2008 він рік від року все глибше знову поринає у вир хронічної системної кризи. І тепер багатьом робітникам, навіть кому поки зовсім чужий марксизм-ленінізм, очевидно, що коли ще недавно з нашого брата дерли по дві шкури, то зараз — усі три, що запеклість конкуренції серед монополій, які стоять за спинами урядів, поставила людство на поріг усесвітнього побоїща. Назріває революційна ситуація: верхи не можуть управляти як до кризи через аварійність віджилого суспільного ладу, а в низів вичерпується терпіння страждати під його гнітом.

§ 3. Та в таку доленосну годину, коли робітники прокидаються від класової сплячки і насувається буря, комуністи-революціонери кволі як ніколи. Хто винен? Комуністи-опортуністи, які згубили соціалізм у минулому, та їх наслідувачі в теорії і практиці. Що робити? Суворо розмежуватися з ними та гідно виступити на історичній сцені у своїй ролі: ідейно й організаційно згуртувати і повести пролетаріат до соціалістичної революції. Робітничий Фронт України робить усе можливе для виконання в нашій країні цього завдання всього прогресивного людства.

§ 4. Ідея стає матеріальною силою, коли захоплює серця й уми мас: тоді вона буде втілена в життя руками її належним чином організованих поборників. А поки вплив комуністів мізерний, ми не суб’єкт політики — виносити на порядок денний безпосередньо революційні цілі передчасно. Ще зі шкільної лави всі знають: щоб перевернути світ, треба лише знайти точку опори й обзавестися підхожим важелем. Точка опори є — пролетаріат. Нема важеля. Тому наша перша мета — викувати його, утворити непохитну, як дуб могутню й укорінену в своєму класі робітничу революційну партію.

§ 5. Насамперед революціонери самі мають розуміти за що борються. Одними лише добрими намірами вимощена дорога до пекла. Треба сумлінно освоювати марксизм-ленінізм, особливу увагу приділяючи такій його складовій, як матеріалістична діалектика, а також історії революційного руху. За допомогою діалектики науковий соціалізм був виведений і може та має бути розвинений далі, а досвід попередників допоможе зорієнтуватись і в нашій ситуації теж. Теоретична освіта — це перша справа, яку комуністам слід налагодити та ніколи не залишатися байдужими до її якості.

§ 6. Налагодивши просвітництво всередині своєї групи, час налагодити його назовні: сформувати редакцію теоретичного і популярного органа, в якому досліджувати та викривати капіталізм, капіталістів, їхню державу й ідеологію, пропонувати і пояснювати стратегію та тактику боротьби з ними. Лейтмотивом, звичайно, має бути заклик долучатися до цієї боротьби: приєднуватися до нашої організації або принаймні співпрацювати з нею.

§ 7. А коли взявся за гуж, то не кажи, що не дуж: аби не зажити слави базік — і не бути ними насправді, — треба дійсно ставати застрільниками класової боротьби. У наших Палестинах початкова її форма традиційно називається економічною боротьбою: це спротив окремих робітників або представників будь-якого з близьких їм соціальних прошарків утискам, що вчиняються окремим господарем або керманичем. Ми зобов’язані відшукувати осередки невдоволення, зв’язуватись і надавати трибуну, допомагати збудувати бойовий колектив та перемогти. Особливу увагу варто приділяти працівникам ключових підприємств економіки та військовим. Чим більше буде від нас користі, тим ми самі ставатимемо вправнішими, а також пошириться добра слава і зросте повага, довіра до нас у народі. Утім, дрібні справи на те й дрібні — якщо обмежитися ними, то не здійняти людей на великі зміни.

§ 8. Треба налаштовувати, пов’язуючи з ними його біди, робітничий клас і весь народ проти влади України, влади Росії, Євросоюзу, Америки, проти будь-якої буржуазної опозиції. Треба доводити, що тільки втілення вимог нашої програми-максимум буде єдиною справжньою визвольною і справедливою революцією. Треба формувати мережу осередків активістів, здатну очолювати народний протест. Політична боротьба — це найвищий щабель діяльності революціонерів. І щоби пряма конфронтація з державою не була безглуздям, необхідно стояти на найвищому щаблі організованості, сходження до якого відбувається паралельно і разом зі сходженням до найвищого щабля діяльності.

§ 9. Становим хребтом будь-якої організації є дисципліна, чітке виконання наказів уповноваженої особи чи органу. І що складніша та розгалуженіша робота, тим вищим має бути рівень загальної дисциплінованості. Але тільки цього мало. Потрібно розвивати також свідому дисципліну, коли і виконавці, і розпорядники завжди до кінця розуміють: чому запроваджений устрій, дане рішення або цей відповідальний товариш мають достатній авторитет, щоб їх слухатися, та чи мають його. Поінформованість і пильність допоможуть вчасно напоумити недбалого керівника, виправити невдале, помилкове рішення, покращити устрій. У механізм функціонування організації має бути органічно вплетений дієвий інститут критики та самокритики.

§ 10. У сучасного капіталізму загалом та української держави зокрема сталий тренд на ліквідацію ліберально-демократичних свобод, тож ставку однозначно слід робити на діяльність в підпіллі. Безумовно, не варто лізти на рожен, порушуючи закон там, де в цьому немає потреби. Правове поле ми повинні використовувати, але без фанатизму: у жодному разі не можна за легальний статус продавати свої ідеали та реальну волю обирати шлях проведення їх у життя. А оскільки така революційна незалежність ой як не сподобається панівному класові, мусимо добряче подбати про таємницю власної внутрішньої кухні для сторонніх: розробити та постійно вдосконалювати систему організаційної безпеки, аби не підставлятися фашистам і політичній поліції, що неодмінно спробують тероризувати комуністів, які мають таку зухвалу та невгамовну вдачу. Й особливу увагу слід приділити кібербезпеці, бо сьогодні в нашій справі не обійтися без широкого застосування передових інформаційно-комунікаційних технологій.

§ 11. Самостійність необхідно забезпечити й у фінансовій галузі за рахунок членських внесків, інвестицій, кооперативів, пожертв. Не можна лакеювати перед сумнівними фондами. У поводженні з грошима, взагалі, варто бути дуже акуратними, щоб уникати компрометуючих інцидентів. Це стосується не тільки джерел доходів, а й витрат. За допомогою організаційного контролю скарбниці ми зобов'язані постаратися максимально застрахуватися від її нецільового використання. А чим більше в нас буде коштів, тим ширше зможемо використовувати їх на власне революційні потреби: від просування наших медіаресурсів та порятунку репресованих товаришів до утримання професійних революціонерів.

§ 12. Авжеж, головне в професійному революціонері не те, що він живе на скромну зарплатню від організації, а його ставлення до справи: кваліфікованість і повна самовіддача. Кожен комуніст зобов'язаний прагнути стати професійним революціонером щонайменше в моральному плані, інакше він є не повноцінним комуністом, а радше попутником. Розвиток революційної діяльності змусить усіх проявити свої моральні якості. І в організації немає місця тим, хто прийшов сюди за чимось іншим, аніж боротьба за визволення та щастя людства.

§ 13. Перевіреним часом принципом устрою організації комуністів є демократичний централізм. Як і всілякий принцип, він адекватний лише за певних умов: коли існує обізнане в марксизмі-ленінізмі, загартоване та згуртоване палкою всебічною революційною працею товариство. Демократизм полягає в повноті влади загальної ради членів організації, а централізм — у керівництві нею з одного центру, суттю принципу є підпорядкування меншості волі більшості. Щодо нашої організації принцип демократичного централізму конкретизовано в її Статуті.

§ 14. §§ 5-13, коли ми їх реалізуємо — це залежить тільки від нас самих — дадуть той кістяк, навколо якого можна об’єднати свідомих пролетарів на непримиренну війну з капіталом і його посіпаками, якщо є спричинений об’єктивними політико-економічними передумовами — а на них ми вплинути не в силах — підйом робочого руху. В іншому випадку пасивні маси залишаться байдужими до нас, хоч би ми зі шкури вилізли. Партії не вийде, лише організація у форматі генштабу без армії. Саме такий стан речей в Україні: втекти звідси пересічному мешканцю все ще простіше, ніж боротися на місці. Наприклад, через жахливе безробіття та збитковість левової частки підприємств власника не налякаєш страйком, та й мобілізація кістлявою рукою смерті міцно тримає робітників-чоловіків за горло. Здаватися? Готуватися! Революційна хвиля накочується нерівномірно, десь раніше, десь пізніше, але неминуче повсюди, захльостуючи світ цілком. Тож і на нашій вулиці буде свято. І дорога ложка до обіду: підніметься народ, зі стану спокою прийде в рух — революційна організація має бути тут як тут. Інакше, поки ми будемо поспіхом збиратися з силами, коли їх уже час застосовувати, народний гнів буде змарнований контрреволюціонерами. Тому потрібно пильно бачити перспективу нашого суспільства і планомірно користуватися тими можливостями, які доступні сьогодні, аби з кожним днем ставати потужнішими. І щойно зійдуться зірки історії, ми одразу станемо партією: наші лави помножаться ліпшими синами та доньками робітничого класу, що піднімуться до рівня корифеїв, у зв’язку з чим усі форми організації та діяльності кратно масштабуються.

§ 15. Тоді ми зможемо вже не просто мріяти про перетворення суспільства, а практично взятися за справу — і наша програма-максимум стане програмою-мінімум. Прописувати всі тонкощі своєї політики заздалегідь — це прожектерство. Зараз варто визначити лише її основоположні моменти, які розвинемо, деталізуємо за обставинами, коли наблизимося до їх здійснення.

§ 16. Запорука успіху: популярність серед робітництва, солдатів, студентів та інших верств населення, монолітність партії та правильність її генеральної лінії. Між іншим, треба навчитися майстерно маневрувати, грати на протиріччях у буржуазному таборі: не гребувати укладати тимчасові союзи, але тільки так, щоб ні під кого не прогинатися і в кінцевому підсумку всіх перехитрити. Тактично ми будемо боротися за такі соціальні та політичні реформи, аби стратегічно підігрівати амбіції робітничого класу до температури кипіння і послаблювати державу аж до повного її паралічу. У зручний момент переможне повстання покінчить з плутократією. Установиться диктатура пролетаріату.

§ 17. Однак доля нашої Батьківщини вже мало вирішується в ній самій, адже вона в полоні імперіалістів, які безжально її мучать, цілковито залежить від них. Це означає, що гіпотетична українська революція вкрай уразлива до інтервенції, приречена без потужної підтримки трударів Росії, Євросоюзу, інших країн. У решті-решт, і крапка в Російсько-українській війні буде поставлена лише тоді, коли і Москва, і Київ знову стануть червоними. А тому всебічна допомога іноземним революційним рухам — це наш обов’язок у тому числі й перед своєю власною нацією. Зважаючи ще й на те, скільки мільйонів наших співвітчизників розсіялось по всьому світові, можна впевнено констатувати: український комунізм — самий справжній практичний інтернаціоналізм.

§ 18. Нинішню парламентсько-президентську республіку ставленників вітчизняних і зарубіжних олігархів слід замінити республікою рад депутатів трудящих, збудованою за принципом демократичного централізму.

§ 19. Примусова націоналізація капіталу та заохочення малої буржуазії до кооперації, знищення таким чином капіталістів як класу — стрижень нашої економічної політики: трударі мають володарювати своєю працею, господарство — стати народним, суспільство — вчитися планомірно ним керувати.

§ 20. Побудова соціалізму в Україні та світі.

§ 21. Побудова повного комунізму.

§ 22. Програма — це концентрат наших поглядів. З повною їх палітрою можна ознайомитися в медіа організації. На відміну від типової буржуазної редакції, ми публікуємо лише такі твори, в яких ми підписуємося під кожним словом, а якщо і розміщуємо матеріал, що не відображає нашого бачення, то супроводжуємо його критичним коментарем редакції. Крім того, завжди є можливість поцікавитися нашою думкою з будь-якого приводу за допомогою телеграм-бота або електронної пошти Нижче список найбільш важливих публикацій по самим нагальним питанням, щоб їх не треба було шукати або випитувати.

§ 23. Маніфест — попередник Програми. Місцями він застарів і доповнений нею за відповідними темами, але втім зберігає актуальність, будучи тепер сам доповненням до Програми.

§ 24. Програма КМБ — є крилата фраза: скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто є ти. Мабуть, її можна перефразувати: покажіть, що ви проходите на базовому марксистському гуртку, і буде приблизно зрозуміло, які у вас — в даному випадку у нас — теоретичні погляди.

§ 25. «До питання о комунистичній революції и контрреволюції в СРСР».

§ 26. «Поняття фашизму».

§ 27. «Основи безпеки для революціонерів».

§ 28. «Український марксизм і російське вторгнення» — позиція по війні Росії з Україною.

§ 29. «Стокгольмський синдром» — критика проукраїнських соціал-шовіністів.

§ 30. «Біло-синьо-червоні червоні» — критика проросійських соціал-шовіністів.

§ 31. «Війна пацифізму» і «Голос андеграунду» — критика соціал-пацифістів.

§ 32. «Ізраїль увогні. Що відбувається?» — позиція по війні сектора Газа з державою Ізраїль.

§ 33. «Велика військова операція» — позиція по війні США та Ізраїля З Іраном.

§ 1. Контрреволюция 1989/1990, смерчем пронёсшись по Земле, практически стёрла социализм с её лица, подорвала научный авторитет марксизма-ленинизма в глазах масс, выбросила революционное, коммунистическое движение далеко на обочину политической жизни. Капиталисты отвоевали многое из того, чего в труднейшей борьбе с ними ранее добился рабочий класс, и закрепились на новых-старых рубежах. Капитализм стабилизировался — якобы на веки вечные.

§ 2. А уже с кризиса 2008 он год от года всё глубже вновь погружается в пучину хронического системного кризиса. И теперь многим рабочим, даже кому пока совсем чужд марксизм-ленинизм, очевидно, что если ещё недавно с нашего брата драли по две шкуры, то сейчас — все три, что ожесточение конкуренции среди монополий, которые стоят за спинами правительств, поставило человечество на порог всемирного побоища. Назревает революционная ситуация: верхи не могут управлять как до кризиса из-за аварийности отжившего общественного строя, а у низов лопается терпение страдать под его гнётом.

§ 3. И в такой судьбоносный час, когда рабочие пробуждаются от классовой спячки и надвигается буря, коммунисты-революционеры немощны как никогда. Кто виноват? Коммунисты-оппортунисты, загубившие социализм в прошлом, и их преемники в теории и практике. Что делать? Строго размежеваться с ними и достойно выступить на исторической сцене в своей роли: идейно и организационно сплотить и повести пролетариат к социалистической революции. Рабочий Фронт Украины делает всё возможное для выполнения в нашей стране этой задачи всего прогрессивного человечества.

§ 4. Идея становится материальной силой, когда захватывает сердца и умы масс: тогда она будет проведена в жизнь руками своих соответствующе организованных приверженцев. А пока влияние коммунистов мизерно, мы не субъект политики — выносить на повестку дня непосредственно революционные цели преждевременно. Со школьной скамьи все знают: чтобы перевернуть мир, требуется лишь найти точку опоры и обзавестись подходящим рычагом. Точка опоры есть — пролетариат. Нет рычага. Поэтому наша первая цель — выковать его, создать несгибаемую, как дуб могучую и укоренённую в своём классе рабочую революционную партию.

§ 5. Прежде всего революционеры сами должны понимать за что борются. Одними лишь благими намерениями вымощена дорога в ад. Нужно дотошно осваивать марксизм-ленинизм, особое внимание уделяя такой его составляющей, как материалистическая диалектика, а также истории революционного движения. Посредством диалектики научный социализм был выведен и может и должен быть развит дальше, а опыт предшественников поможет сориентироваться и в нашей ситуации тоже. Обучение теории есть первое дело, которое коммунистам следует наладить и никогда не ронять планку его качества.

§ 6. Наладив просвещение внутри своей группы, пора наладить его вовне: сформировать редакцию теоретического и популярного органа, в котором изучать и бичевать капитализм, капиталистов, их государство и идеологию, предлагать и объяснять стратегию и тактику борьбы с ними. Лейтмотивом, естественно, должен быть призыв вовлекаться в эту борьбу: присоединяться к нашей организации или по меньшей мере сотрудничать с нею.

§ 7. А коль взялся за гуж, не говори, что не дюж: чтобы не прослыть — и не быть — пустозвонами, надо в самом деле становиться застрельщиками классовой борьбы. В наших Палестинах начальная её форма традиционно называется экономической борьбой: это сопротивление отдельных рабочих или представителей какой-либо из близких им социальных прослоек притеснениям, учиняемым отдельным хозяином или начальником. Мы обязаны находить очаги недовольства, связываться и предоставлять трибуну, помогать построить боевой коллектив и победить. Особое внимание следует уделять трудящимся ключевых предприятий экономики и военным. Чем больше будет от нас проку, тем мы сами станем матёрее, а также распространится добрая слава и вырастет уважение, доверие к нам в народе. Но малые дела на то и малые, что если ограничиться ими, то не поднять людей на великие перемены.

§ 8. Надо настраивать, связывая с ними его беды, рабочий класс и весь народ против властей Украины, властей России, Евросоюза, Америки, против любой буржуазной оппозиции. Надо доказывать, что только воплощение требований нашей программы-максимум есть единственная настоящая освободительная и справедливая революция. Надо формировать сеть ячеек активистов, способную овладевать лидерством в народном протесте. Политическая борьба — это высшая ступень деятельности революционеров. И чтобы прямая конфронтация с правительством не была сумасбродством, нужно стоять на высшей ступени организованности, восхождение к которой происходит параллельно и вместе с восхождением к высшей ступени деятельности.

§ 9. Становая жила любой организации — это дисциплина, чёткое выполнение приказов уполномоченного лица либо органа. И чем сложнее и разветвлённей работа, тем выше должен быть уровень общей дисциплинированности. Но только этого мало. Следует развивать также сознательную дисциплину, когда и исполнители, и распорядители всегда до конца отдают себе отчёт: почему заведённый порядок, данное решение или этот ответственный товарищ имеют достаточный авторитет, чтоб их слушаться, и имеют ли. Информированность и бдительность помогут вовремя вразумить нерадивого руководителя, исправить плохое, ошибочное решение, усовершенствовать порядок. В механизм функционирования организации должен быть органично вплетён действенный институт критики и самокритики.

§ 10. У современного капитализма и украинского государства в особенности устойчивый тренд на ликвидацию либерально-демократических свобод, так что ставку однозначно следует делать на работу в подполье. Безусловно, не стоит лезть на рожон, нарушая закон там, где в этом нет надобности. Правовое поле можно и нужно использовать, но без фанатизма: ни в коем случае нельзя за легальный статус продавать свои идеалы и реальную свободу выбора пути претворения их в жизнь. А поскольку такая революционная независимость ой как не понравится правящему классу, требуется хорошенько позаботиться о тайне своей внутренней кухни для посторонних: разработать и непрестанно улучшать систему организационной безопасности, чтобы не подставляться фашистам и политической полиции, которые непременно попытаются терроризировать столь неукротимых и дерзких коммунистов. И так как сегодня в нашем деле не обойтись без широкого применения передовых информационно-коммуникационных технологий, особое внимание следует уделить кибербезопасности.

§ 11. Самостоятельность необходимо обеспечить и по финансовой части за счёт членских взносов, инвестиций, кооперативов, пожертвований. Нельзя лакействовать перед мутными фондами. В обращении с деньгами, вообще, стоит быть очень аккуратными, чтобы не допускать компрометирующих инцидентов. Это касается не только источников доходов, но и трат. С помощью организационного контроля казны мы обязаны постараться максимально застраховаться от нецелевого её использования. А чем больше будет у нас средств, тем шире сможем развернуть использование их на революционные нужды: от продвижения наших медиаресурсов и спасения репрессированных товарищей до содержания профессиональных революционеров.

§ 12. Конечно, главное в профессиональном революционере не то, что он живёт на скромную зарплату от организации, а его отношение к делу: квалифицированность и полная самоотдача. Каждый коммунист обязан стремиться стать профессиональным революционером по крайней мере в моральном плане, иначе он не вполне коммунист, а скорее попутчик. Развитие революционной деятельности вынудит всех проявить свои нравственные качества. И в организации не место тем, кто пришёл сюда за чем-то иным, нежели борьба за освобождение и счастье человечества.

§ 13. Проверенным временем принципом устройства организации коммунистов является демократический централизм. Как и всякий принцип, он адекватен лишь при известных условиях: когда есть подкованное в марксизме-ленинизме, закалённое и спаянное страстной всесторонней революционной работой товарищество. Демократизм заключается в полновластии общего собрания членов организации, а централизм состоит в руководстве ею из одного центра, соль принципа — подчинение меньшинства воле большинства. Применительно к нашей организации принцип демократического централизма конкретизирован в её Уставе.

§ 14. §§ 5-13, когда мы их реализуем — это зависит только от нас самих — дадут тот костяк, вокруг которого можно объединить сознательных пролетариев на непримиримую войну с капиталом и капиталовыми прихвостнями, если налицо обусловленный объективными политико-экономическими предпосылками — а на них мы повлиять не в силах — подъём рабочего движения. В противном случае пассивные массы останутся равнодушны к нам, хоть в лепёшку разбейся. Партии не получится, лишь организация в формате генштаба без армии. Именно такое положение вещей в Украине: сбежать отсюда обывателю всё ещё проще, чем бороться на месте. Например, из-за чудовищной безработицы и убыточности львиной доли предприятий собственника не напугаешь стачкой, да и мобилизация костлявой рукой смерти цепко держит рабочих-мужчин за горло. Отчаиваться? Готовиться! Революционная волна накатывает неравномерно, где-то раньше, где-то попозже, но неминуемо повсеместно, захлёстывая мир целиком. Так что будет и на нашей улице праздник. И дорога ложка к обеду: воспрянет народ, из состояния покоя придёт в движение — революционная организация должна быть тут как тут. Иначе, пока мы будем впопыхах собираться с силами, когда их уже пора применять, народный гнев окажется слит контрреволюционерами в утиль. Поэтому нужно зорко видеть перспективу нашего общества и планомерно пользоваться теми возможностями, что доступны сегодня, чтобы с каждым днём становиться сильней. И как только сойдутся звёзды истории, так сразу мы станем партией: наши ряды преумножат, подтягиваясь к уровню корифеев, лучшие сыны и дочери рабочего класса, в связи с чем все формы организации и деятельности кратно масштабируются.

§ 15. Тогда мы сможем уже не просто мечтать о преобразовании общества, а практически взяться за дело — и наша программа-максимум превратится в программу-минимум. Прописывать все тонкости своей политики заранее — это прожектёрство. Сейчас стоит определить лишь её основополагающие моменты, которые разовьём, детализируем по обстановке, когда ближе подойдём к их осуществлению.

§ 16. Залог успеха: популярность у трудящихся, солдат, студентов и других групп населения, монолитность партии и правильность её генеральной линии. Между прочим, надо научиться мастерски лавировать, играть на противоречиях в буржуазном лагере: не брезговать заключать временные союзы, но только так, чтобы ни под кого не прогибаться и в оконцовке всех перехитрить. Тактически мы будем бороться за такие социальные и политические реформы, чтобы стратегически подогревать амбиции рабочего класса до температуры кипения и ослаблять государство вплоть до полного его паралича. В удобный момент победоносное восстание покончит с плутократией. Установится диктатура пролетариата.

§ 17. Но судьба нашей Родины уже мало решается в ней самой, ведь она в плену беспощадно терзающих её империалистов, всецело зависит от них. Это значит, что гипотетическая украинская революция крайне уязвима для интервенции, обречена без мощной поддержки трудящихся России, Евросоюза, других стран. В конце концов, и точка в Российско-украинской войне будет поставлена лишь тогда, когда и Москва, и Киев снова станут красными. А потому всемерная помощь иностранным революционным движениям — это наш долг в том числе перед своей собственной нацией. Учитывая вдобавок и то, сколько миллионов наших сограждан разъехалось по всему белому свету, можно уверенно констатировать: украинский коммунизм — самый что ни на есть практический интернационализм.

§ 18. Нынешняя парламентско-президентская республика ставленников отечественных и зарубежных олигархов должна быть заменена республикой советов депутатов трудящихся, выстроенной по принципу демократического централизма.

§ 19. Принудительная национализация капитала и поощрение кооперации мелкой буржуазии, уничтожение таким образом капиталистов как класса — стержень нашей экономической политики: рабочие должны властвовать над своим трудом, хозяйство — стать народным, общество — учиться планово управлять им.

§ 20. Построение социализма в Украине и мире.

§ 21. Построение полного коммунизма.

§ 22. Программа — это концентрат наших взглядов. С полной же их палитрой можно ознакомиться в медиа организации. В отличие от типовой буржуазной редакции, мы публикуем только такие произведения, в которых подписываемся под каждым словом, а если и размещаем материал, что не отражает наше видение, то сопровождаем его критическим комментарием редакции. Кроме того, всегда есть возможность поинтересоваться нашим мнением по какому-либо поводу через обратную связь с помощью телеграм-бота или электронной почты. Ниже список наиболее важных публикаций по самым животрепещущим вопросам, чтоб их не нужно было выискивать или спрашивать.

§ 23. Манифест — предок Программы. Местами он устарел и дополнен ею по соответствующим темам, но в прочем сохраняет актуальность, будучи теперь сам дополнением к Программе.

§ 24. Программа КМБ — есть крылатая фраза: скажи мне, кто твой друг, и я скажу тебе, кто ты. Пожалуй, её можно переиначить: покажите, что проходите на базовом марксистском кружке, и будет примерно понятно, какие у вас — в данном случае у нас — теоретические воззрения.

§ 25. «К вопросу о коммунистической революции и контрреволюции в СССР».

§ 26. «Понятие фашизма».

§ 27. «Основы безопасности для революционеров».

§ 28. «Украинский марксизм и российское вторжение» — позиция по войне России с Украиной.

§ 29. «Стокгольмский синдром» — критика проукраинских социал-шовинистов.

§ 30. «Бело-сине-красные красные» — критика пророссийских социал-шовинистов.

§ 31. «Война пацифизму» и «Голос андеграунда» — критика социал-пацифистов.

§ 32. «Израиль в огне. Что происходит?» — позиция по войне сектора Газа с государством Израиль.

§ 33. «Крупная военная операция» — позиция по войне США и Израиля с Ираном.

§ 1. The counterrevolution of 1989/1990, sweeping across the globe like a whirlwind, virtually wiped socialism off the face of Earth, undermined the scientific authority of Marxism-Leninism in the eyes of the masses, and cast the revolutionary, communist movement far to the margins of political life. The capitalists recaptured much of what the working class had previously won in the hardest struggle against them and entrenched themselves on new-old frontiers. Capitalism stabilized — supposedly for all eternity.

§ 2. But since the 2008 crisis, it has been sinking deeper and deeper, year after year, into the abyss of a chronic systemic crisis. And now it is obvious to many workers — even those for whom Marxism-Leninism is still completely foreign — that while not long ago they were being fleeced of two skins, now they are being fleeced of all three; that the intensification of competition among the monopolies standing behind governments has placed humanity on the brink of a global bloodbath. A revolutionary situation is brewing: the ruling class cannot govern as it did before the crisis due to the instability of the outdated social system, while the patience of the lower classes to suffer under its yoke is running out.

§ 3. And at this fateful hour, when the workers are awakening from their class slumber and a storm is brewing, the revolutionary communists are weaker than ever. Who is to blame? The opportunist communists who ruined socialism in the past, and their successors in theory and practice. What is to be done? We must draw a clear line of demarcation with them and step onto the historical stage with dignity in our proper role: to ideologically and organizationally unite and lead the proletariat toward the socialist revolution. The Workers’ Front of Ukraine is doing everything possible to fulfill this task of all progressive mankind in our country.

§ 4. An idea becomes a material force when it captures the hearts and minds of the masses: then it will be put into practice by the hands of its appropriately organized adherents. But for now, the influence of the communists is negligible; we are not a political force — it is premature to put revolutionary goals directly on the agenda. Everyone knows from school: to move the world, one need only find a lever long enough and a fulcrum on which to place it. The fulcrum exists — the proletariat. There is no lever. Therefore, our first goal is to forge it, to create a workers’ revolutionary party that is unyielding, as mighty as an oak, and rooted in its class.

§ 5. First and foremost, revolutionaries themselves must understand what they are fighting for. The road to hell is paved with good intentions. It is necessary to thoroughly study Marxism-Leninism, paying particular attention to such components as dialectical materialism, as well as the history of the revolutionary movement. It was through dialectics that scientific socialism was developed, and it can and must be developed further; the experience of our predecessors will help us find our bearings in our own situation as well. The study of theory is the first task that communists must establish, and they must never lower the bar for its quality.

§ 6. Having established education within our group, it is time to establish it externally: to form the editorial board of a theoretical and popular publication in which to study and denounce capitalism, the capitalists, their state, and their ideology, and to propose and explain the strategy and tactics for the struggle against them. The leitmotif, of course, must be a call to join this struggle: to join our organization or at the very least cooperate with it.

§ 7. In for a penny, in for a pound: to avoid being labeled — and actually becoming — empty talkers, we must truly become the vanguard of the class struggle. In our region, its initial form is traditionally called the economic struggle: this is the resistance of individual workers or representatives of social strata close to them against the oppression inflicted by a particular employer or supervisor. We must identify hotbeds of discontent, make contact, and provide a platform; we must help build a fighting collective and achieve victory. Particular attention should be paid to workers at key economic enterprises and to the military. The more benefit we provide, the more experienced we ourselves will become, and our good reputation will spread, increasing respect and trust in us among the people. But small deeds are small precisely because, if we limit ourselves to them, we cannot rouse the people to great changes.

§ 8. We must rally the working class and the entire people against the authorities of Ukraine, Russia, the European Union, and America, and against any bourgeois opposition, by linking people’s hardships to them. We must prove that only the realization of the demands of our maximum program is the only true liberating and just revolution. We must form a network of activist cells capable of seizing leadership in the popular protest. Political struggle is the highest stage of revolutionary activity. And so that direct confrontation with the government does not become reckless, we must stand at the highest level of organization, the ascent to which occurs in parallel with and alongside the ascent to the highest level of activity.

§ 9. The backbone of any organization is discipline — the strict execution of orders issued by an authorized individual or body. The more complex and multifaceted the work, the higher the level of overall discipline must be. But this alone is not enough. Conscious discipline must also be cultivated, where both those who carry out orders and those who issue them are always fully aware of why a certain procedure, decision, or responsible colleague has sufficient authority to be obeyed — and whether they actually do. Informed awareness and vigilance will help to bring a negligent leader to his senses in time, correct a bad or erroneous decision, and improve procedures. An effective institution of criticism and self-criticism must be organically woven into the functioning of the organization.

§ 10. Modern capitalism — and the Ukrainian state in particular — exhibits a persistent trend toward the erosion of liberal-democratic freedoms, so we must unequivocally focus on underground activities. Of course, we should not court danger by breaking the law where it is not necessary. The legal framework can and should be utilized, but without fanaticism: under no circumstances should one trade away one’s ideals and the real freedom to choose how to put them into practice for the sake of legal status. Given that such revolutionary independence will be deeply unpopular with the ruling class, we must take great care to keep our inner workings secret from outsiders: we must develop and constantly improve our organizational security system so as not to be compromised by the fascists and the political police, who will certainly try to terrorize such indomitable and defiant communists. And since today our cause cannot do without the widespread use of advanced information and communication technologies, special attention must be paid to cybersecurity.

§ 11. Financial independence must be ensured through membership dues, investments, cooperatives, and donations. We must not pander to shady funds. In general, we must be very careful when handling money to prevent compromising incidents. This applies not only to sources of income but also to expenditures. Through organizational control of the treasury, we must strive to protect ourselves as much as possible against its misuse. And the more funds we have, the more broadly we can deploy them for revolutionary needs: from promoting our media resources and rescuing repressed comrades to supporting professional revolutionaries.

§ 12. Of course, what matters most in a professional revolutionary is not that he lives on a modest salary from the organization, but his attitude toward the cause: competence and complete dedication. Every communist is obliged to strive to become a professional revolutionary, at least in a moral sense; otherwise, he is not a full-fledged communist, but rather a mere fellow traveller. The development of revolutionary activity will compel everyone to demonstrate their moral qualities. And there is no place in the organization for those who have come here for anything other than the struggle for the liberation and happiness of humanity.

§ 13. Democratic centralism is the time-tested principle governing the structure of a communist organization. Like any principle, it is effective only under certain conditions: when there is a comradeship well-versed in Marxism-Leninism, tempered and united by passionate, all-encompassing revolutionary work. Democracy consists in the full authority of the general assembly of the organization’s members, while centralism consists in its leadership from a single center; the essence of the principle is the subordination of the minority to the will of the majority. As applied to our organization, the principle of democratic centralism is specified in its Charter.

§ 14. §§ 5-13, when we put them into practice — and that depends entirely on us — will provide the core around which conscious proletarians can be united for an irreconcilable war against capital and its lackeys, provided there is an upsurge in the labor movement — an upsurge conditioned by objective political-economic prerequisites, over which we have no control. Otherwise, the passive masses will remain indifferent to us, no matter how hard we try. There will be no party, only an organization in the form of a general staff without army. This is precisely the state of affairs in Ukraine: for the average person, it is still easier to flee from here than to fight on the spot. For example, due to monstrous unemployment and the fact that the lion’s share of enterprises are operating at a loss, you can’t scare the owner with a strike, and the prospect of mobilization has a death grip on male workers. Despair? Prepare! The revolutionary wave rolls in unevenly — earlier in some places, later in others — but inevitably everywhere, engulfing the entire world. So the sun will shine down our street, too. Timing is everything: when the people rise up, moving from a state of rest into action — the revolutionary organization must be right there. Otherwise, while we’re rushing to gather our forces just when it’s time to use them, the people’s anger will be squandered by the counter-revolutionaries. That’s why we must keep a sharp eye on the future of our society and systematically take advantage of the opportunities available today, so that we grow stronger with each passing day. And as soon as the stars of history align, we will immediately become a party: our ranks will multiply as the finest sons and daughters of the working class rise to the level of the luminaries, and as a result, all forms of organization and activity will expand exponentially.

§ 15. Then we will no longer merely dream of transforming society, but get down to work — and our maximum program will become a minimum program. To lay out all the finer points of our policy in advance is mere daydreaming. For now, we need only define its fundamental points, which we will develop and elaborate upon as circumstances dictate, when we come closer to their implementation.

§ 16. The key to success: popularity among workers, soldiers, students, and other segments of the population; the unity of the party; and the correctness of its general line. Incidentally, we must learn to maneuver skillfully, playing on the contradictions within the bourgeois camp: we must not be averse to forming temporary alliances, but only in such a way that we do not bow to anyone and ultimately outwit them. Tactically, we will fight for social and political reforms that will serve to strategically heat the ambitions of the working class to a boiling pitch and weaken the state to the point of complete paralysis. At the convenient moment, a victorious uprising will put an end to the plutocracy. The dictatorship of the proletariat will be established.

§ 17. But the fate of our homeland is no longer largely determined within its own borders, for it is held captive by the imperialists who are mercilessly tormenting it and is entirely dependent on them. This means that a hypothetical Ukrainian revolution is extremely vulnerable to intervention and is doomed without the strong support of the working people of Russia, the European Union, and other countries. Ultimately, the Russian-Ukrainian war will only come to an end when both Moscow and Kyiv are red once again. And therefore, providing all-out assistance to foreign revolutionary movements is our duty, including to our own nation. Considering, moreover, how many millions of our fellow citizens have scattered across the globe, we can confidently state: Ukrainian communism is internationalism in its most practical form.

§ 18. The current parliamentary-presidential republic of puppets of domestic and foreign oligarchs must be replaced by a republic of workers’ soviets, organized on the principle of democratic centralism.

§ 19. The compulsory nationalization of capital and the promotion of cooperation among the petty bourgeoisie, thereby eliminating the capitalists as a class, is the cornerstone of our economic policy: workers must rule over their labor, the economy must become the people’s, and society must learn to manage it systematically.

§ 20. The construction of socialism in Ukraine and the world.

§ 21. The construction of full communism.

§ 22. The Program is a distillation of our views. You can find the full range of our views in the organization’s media. Unlike a typical bourgeois editorial office, we publish only those works in which we stand behind every word; and if we do publish material that does not reflect our vision, we accompany it with a critical editorial commentary. In addition, you can always ask for our opinion on any matter via feedback using our Telegram bot or email. Below is a list of our most important publications on the most pressing issues, so you don’t have to search for them or ask. Most of our materials are in Russian and Ukrainian, translations into English and other relevant languages are made for materials of international importance.

§ 23. The Manifesto (ru: Манифест) is the predecessor of the Program. In some places it is outdated and has been supplemented by the Program on relevant topics, but otherwise remains relevant, now serving as a supplement to the Program itself.

§ 24. The Basic Marxist Study Group Program (ru: Программа базового марксистского кружка РФУ) — there is a well-known saying: tell me who your friends are, and I will tell you who you are. Perhaps we can rephrase it: show us what you cover in the basic Marxist study group, and it will be roughly clear what your — in this case, our — theoretical views are.

§ 25. “On the Question of the Communist Revolution and Counter-Revolution in the USSR” (ru: «К вопросу о коммунистической революции и контрреволюции в СССР»).

§ 26. “The Concept of Fascism” (ru: «Понятие фашизма»).

§ 27. “Security Basics for Revolutionaries” (ru: «Основы безопасности для революционеров»).

§ 28. “Ukrainian Marxism and the Russian Invasion” (ru: «Украинский марксизм и российское вторжение») — a position on Russia’s war against Ukraine.

§ 29. “Stockholm Syndrome” — a critique of pro-Ukrainian social-chauvinists.

§ 30. “White-Blue-Red Reds” (ru: «Бело-сине-красные красные») — a critique of pro-Russian social-chauvinists.

§ 31. “War on Pacifism” (ru: «Война пацифизму») and “Voice of the Underground” (ru: «Голос андеграунда») — a critique of social-pacifists.

§ 32. “Israel is on fire. What’s going on?” — a position on the war between the Gaza Strip and the State of Israel.

§ 33. “Major Military Operation” (ru: «Крупная военная операция») — a position on the war of the U.S. and Israel against Iran.